Дзоґчен-спільнота – це люди, зацікавлені у слідуванні і практиці Дзоґчен. Заснована Чоґ’ялом Намкаєм Норбу в Італії у другій половині 60-х, Дзоґчен-спільнота почала швидко з’являтися в різних країнах світу й перетворюватися на дійсно міжнародну. Зараз члени Дзоґчен-спільноти мешкають у більш як 40 країнах.
Сам спосіб організації Спільноти – плід бачення Чоґ’яла Намкая Норбу: ґари (букв. «резиденції», найбільші місця) та лінґи (меньші за розміром) утворюють велику Мандалу (букв. коло), котра об’єднує різні географічні регіони світу. Мандала символізує Всесвіт у сприйнятті людини, але в даному випадку – ще й місця, де практикують Дгарму.
У вимірі Мандали не існує ієрархічних стосунків ані поміж різними ґарами, ані поміж ґарами та лінґами, – тільки стосунки співпраці та взаємодії.
Гари в світі: Дзамлінґар ( Іспанія, Тенеріфе) Мериґар (Західний Мериґар в Італії та Східний Мериґар в Румунії); Цеґ’ялґар (Східний Цеґ’ялґар у Mасачусетсі, США та Західний Цеґ’ялґар у Баха Каліфорнія, Мексика); Ташиґар (Північний Ташиґар у Венесуелі на о. Маргарита та Південний Ташиґар в Арґентині); Кунсанґар (Північний Кунсанґар в Москві, Росія та Південний Кунсанґар в Криму, Україна) та Намґ’ялґар (Північний та Південний Намґ’ялґар в Австралії).
З Ґарами пов’язані лінґи – основні центри Спільноти. Кілька лінґів виникло у великих містах, зокрема в Римі, Барселоні, Нью-Йорку, Москві.
Координаційне та організаційне керування в центрах Дзоґчен-спільноти здійснює ґанчі (gakyil, букв. «мандала радості»), орган, що складається з трьох секторів: жовтий, червоний і синій, відповідно до кольорів, котрі згідно з давньобуддийською моделлю символізують три аспекти буття – тіло, мову або енергію та розум. Жовтий ґанчі, пов’язаний з виміром тіла, здійснює економічне керування, червоний, пов’язаний з виміром мови або енергії, — займається активністю та проектами, покликаними підтримувати та розвивати центр; синій ґанчі (пов’язаний з виміром розуму) — відповідає за культурницькі проекти та діяльність, пов’язану з практикою. Ґанчі — це колективний орган, позбавлений будь-якої внутрішньої ієрархії, де рішення ухвалюються загальним погодженням усього складу. Ґанчі може складатися – трьох, шести або дев’яти людей, котрі щорічно переобираються. Окрім місцевих ґанчі, існує міжнародний ґанчі, який безпосередньо підпорядковується Учителю, й виконує керівні та координаційні функції.
Статті Намкая Норбу Рінпоче про Дзоґчен-спільноту , опубліковані в газеті «Дзеркало» :
-
ПРО СПІВПРАЦЮ МІЖ ҐАРАМИ ТА ҐАНЧІ (лекція перед виборами ґанчі) 12 березня 2005 року . Північний Ташиґар, Венесуела
-
ДЗОҐЧЕН-СПІЛЬНОТА ЦЕ ВАША УДАЧА, МОЯ УДАЧА І НАША УДАЧА (лекція після вручення дипломів на тренінґу інструкторів) 29 листопада 2005 р., о. Маргарита Прочитати статтю можна в № 2