ЧОҐ’ЯЛ НАМКАЙ НОРБУ

Цю коротку біографію спочатку було опубліковано в другому виданні книги Намкая Норбу Рінпоче «Намисто з дорогоцінних каменів Дзі: історія культури Тибету», котру тибетською мовою видала інформаційна служба Його Превелебності Далай-Лами.

Намкай Норбу Рінпоче народився у селищі Геуг в районі Дерге у Південному Тибеті, восьмого дня десятого місяця року Землі – Тигра (1938). Його мати звали Єше Чодрон, батька звали Долма Церінґ, він походив зі шляхетної родини і деякий час служив чиновником місцевого управління області.

У дворічному віці Намкая Норбу Рінпоче як втілення Адзома Друґпи упізнали Пал’юл Карма Янсрід Рінпоче та Шечен Рабджам Рінпоче. Адзом Друґпа був учеником Першого К’єнце Рінпоче — Жам’янґа К’єнце Ванґпо ( 1829-1892грр.), а також учнем Патрула Рінпоче. Обидва славнозвісних Учителя були лідерами Ріменесектарного руху у Південному Тибеті девятнадцятого століття. Адзом Друґпа отримував передачу настанов від свого корінного Учителя Жам’янґа К’єнце Ванґпо тридцять сім разів, а від Патрула Рінпоче він прийняв повну передачу Учення Лончен Н’їнтіґ та настанови з Цалунґ. Тоді Адзом Друґпа став тертоном — тим, хто відкриває заховані Учення Терма; у нього були видіння та вказівки від самого Всевідаючого Джиґме Лінґпи. На той час Адзомові Друґпа було тридцять років, він жив і навчав ув Адзомґарі у Південному Тибеті й став Учителем багатьох тогочасних майстрів Дзоґчен. Серед них був і дядько Намкая Норбу Рінпоче, брат його батька Тоґден Урґєн Тензин, котрий став для Рінпоче першим Учителем Дзоґчен.

ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ

Коли Намкаю Норбу Рінпоче виповнилося вісім років, Шістнадцятий Кармапа та Палден Пун Сіту Рінпоче впізнали в ньому втілення розуму Нґаванґ Намґ’ял Лхобруґ Шабдун Рінпоче (1594-1651рр.) Цей Учитель був втіленням відомого Майстра школи Друґпа Каґ’ю — Падма Карпо (1527-1592рр.) та історичним засновником держави Бутан. Аж до початку XX століття Шабдуни Рінпоче були дхармараджами — світськими й духовними правителями Бутану.

Ще змалку Намкай Норбу Рінпоче отримав настанови Дзоґчен від Дзоґчен Хан Рінпоче. З восьми до чотирнадцяти років Намкай Норбу Рінпоче в монастирі вивчав сутри Праджняпараміти, Абгісамаяаланкару, Тантру Геваджри та Сампутатантру. Він став знавцем Абгісамаяаланкари, дослідив великий коментар до Тантри Калачакри, вивчив тантру Ґух’ясамаджі, медичні Тантри, індійську та китайську астрологію, «Забмо Дандон» Кармапи Ранджунґа Дорже, основну доктрину школи Сак’япа та корінний текст з логіки Сак’я Пандіти. Там же, в монастирі, Намкай Норбу Рінпоче опановував і світські науки.

Тоді разом зі своїм дядьком Тоґден Урґєн Тензином він усамітнивя в печері для споглядання Ваджрапані, Симкгамукхи та Білої Тари. Водночас з центрального Тибету повернувся син Адзома Друґпа Ґ’юрме Дорже і передав Намкаю Норбу Рінпоче утаємничення в цикл Учень Лонґчен Н’їнтіґ.

У 1951 році, коли Намкаю Норбу Рінпоче виповнилося чотирнадцять, наставник порадив йому розшукати жінку, що живе в місцині Кадарі і є втіленням самої Ваджрайоґіні – та прийняти у неї посвяту. Ця жінка-Учитель на ім’я Аю Кхадро Дорже Палдрон (1838-1953рр.) була ученицею славнозвісних Жам’янґа К’єнце Ванґпо та Н’яґла Пема Дуддула, а також старшою сучасницею Адзома Друґпа. На той час їй було сто тринадцять років з яких вже п’ятдесят шість років вона перебувала у темному рітріті у спогляданні. Намкай Норбу Рінпоче отримав від неї зокрема передачу Учень Лонґчен Н’їнтіґ та Кхадро Янтіґ, де головною практикою є споглядання у темряві. І окрім цього Аю Кхадро обдарувала його власними терма розуму – практикою Левоголової Дакіні — Симкгамукхи.

У 1954 році Намкая Норбу Рінпоче в ролі представника тибетської молоді було запрошено відвідати Китайську Народну Республіку. В Китаї Рінпоче викладав тибетську мову – в Південно-Західному Університеті малих національностей в Ченду. В Китаї він зустрів славетного Ґанкар Рінпоче (1903-1956 рр.) і вислухав його розяснення Шести Йоґ Наропи, Магамудри та настанови з тибетської медицини. Протягом цього періоду Намкай Норбу Рінпоче досконало опанував китайську та монгольську мови.

Сімнадцятирічним Рінпоче повернувся в Дерґе та, слідуючи видінню, отриманому уві сні, вирушив на зустріч зі своїм корінним Учителем Чжанґчубом Дорже Рінпоче (1826-1978 рр.), котрий мешкав у затишній долині на схід від Дерґе. Чжанґчуб Дорже народився в області Н’яронґ, що межує з Китаєм, був учнем Адзома Друґпа, Н’яґла Пема Дуддула та Шардзи Рінпоче (1859-1935 рр.) — славетного Учителя Дзоґчен школи Бонпо. Н’яґла Пема Дуддул та Шардза Рінпоче досягли найвищої реалізації Учення Дзоґчен — Тіла Світла. Чжанґчуб Дорже був практикуючим лікарем та очолював у своїй долині спільноту, яка називалася Н’яґлаґар. Спільнота цілковито забезпечувала себе усім необхідним й складалася з самих лише практиків — йоґів та йоґінь. Від Чжанґчуба Дорже Намкай Норбу Рінпоче отримав посвяту й передачу основних розділів Дзоґчен: Семде, Лонґде та Меннаґде. Але найважливішим є те, що цей Учитель ввів його безпосередньо в переживання Дзоґчен. Деякі передачі Намкай Норбу отримав також від сина Учителя. Він залишався у Н’яґлаґарі майже рік, часто допомагаючи Чжанґчубу Дорже в його медичній практиці та виконуючи роботу секретаря.

Згодом Намкай Норбу Рінпоче вирушив у тривалу прощу до Центрального Тибету, Індії та Бутану. Повернувшись на батьківщину, в Дерґе, він опинився в умовах масового насильства китайців до його народу та значно погіршеної політичної ситуації. Це змусило його рятуватися в Центральному Тибеті й зрештою дістатися Сиккіму вже в якості політичного еміґранта. Там, у Ґантоці, з 1958 по 1960 рр. він працював автором та видавцем тибетської літератури для Державного Департаменту Розвитку Сиккіма. У 1960 році, у двадцятилітньому віці, Намкай Норбу Рінпоче на запрошення професора Джузеппе Туччі, поїхав до Італії й на кілька років оселився в Римі. Чотири роки, до 1964-го, він займався дослідженнями в Італійському Інституті Середнього та Далекого Сходу, отримував стипендію Рокфелера, щільно співпрацював з професором Туччі та проводив семінари з йоґи, медицини й астрології.

З 1964 року Намкай Норбу Рінпоче викладав тибетську мову та історію тибетської культури в Інституті Сходознавства Університету Неаполя, де як професор очолював кафедру тибетскої і монгольскої мов та літератури. Він глибоко всебічно дослідив історичні корені тибетської культури, зокрема малодосліджені писемні джерела традиції Бонпо. У 1983 році у Венеції Намкай Норбу Рінпоче скликав першу міжнародну конференцію з тибетської медицини.

З середини сімдесятих Намкай Норбу Рінпоче почав навчати Янтра-йозі та спогляданню Дзоґчен усього декількох студентів з Італії. Проте зацікавленість в ученнях зростала, врешті переконавши його більше присвятитися цій діяльності. Разом зі своїми учнями Рінпоче заснував першу Дзоґчен-спільноту в Арчидоссо в Тосканії, а згодом – й інші центри в різних частинах Європи, США, Південної Америки та Австралії. Після виходу в 1994 році на пенсію Намкай Норбу Рінпоче активно подорожує різними країнами, передаючи ученння Дзоґчен та опікується збереженням тибетської культури . Намкай Норбу Рінпоче одружений, має двох дітей. Більшість його учнів – також звичайні миряни.