ТИБЕТСЬКІ ТАНЦІ

З 2011 року Чоґ’ял Намкай Норбу присвятився дослідженню та популяризації тибетських пісень. На сьогодні Намкай Норбу Рінпоче власноруч транскрибував 108 тибетських пісень, поширених і знаних тепер серед його учнів по всьому світі.

Промова Чоґ’яла Намкая Норбу на фестивалі сучасного тибетського танцю на Тенеріфе, лютий 2013.

ТРАНСКРИПЦіЯ СЛІВ ЧОҐ’ЯЛА НАМКАЯ НОРБУ:

Міларепа сказав: «кожен ваш рух – це янтра». Це так само, як ви практикуєте Янтра-йоґу або медитацію, деякі вправи. Міларепа сказав: «тут немає різниці», тому що від вас залежить, що і як ви робите. Якщо ви лише стрибаєте, але стрибаєте в присутності, розслабленні, тоді це виявляється корисним.

Учення Сутри, Тантри, Дзоґчен, Ануйоґа, учення, в яких ви зацікавлені, все це прийшло з Тибету. Коли минулоріч я був на Тенеріфе, я слухав тибетську музику, певні пісні тощо. Я зауважив, як вони співають, вони передають щастя. Певні почуття і ситуації, складнощі, які мають, тибетці вкладають в мелодію. Це те ж саме, що ми робимо у вченні Дзоґчен.

Ми намагаємося зрозуміти, якою є реальна ситуація, ми робимо все можливе, саме тому я вважаю за необхідне уважно вивчати і слухати тибетські пісні.

Що вам потрібно для танцю?… коли ви танцюєте… координація, присутність. Це означає, що ви перебуваєте в присутності, бо інакше ви не зможете танцювати. Та якщо ви присутні, ви танцюєте і розслабляєтеся, навіть коли стрибаєте, нема сенсу напружуватися… ні, ви стрибаєте розслаблено й тоді це стає для вас чимось добрим, хіба ні?

Це допомагає. Танці, розпруження, перебування в присутності, розуміння, усвідомлення, – хіба ж це не практика? Це ж практика. Хіба ні? Як це?

Khaita: Радісні танці. Група в Facebook

РІНПОЧЕ ПРО ТИБЕТСЬКІ ПІСНІ І ТАНЦІ

Північний Кунсанґар, липень 2014.

Ви рухаєтеся, танцюєте, а я танцюю всередині. Я знаю, як саме потрібно рухатися з мелодією. Я дивлюся і співаю. Якщо є якась невідповідність, я думаю: «Це не відповідає, це не відповідає». Інколи я кажу «Треба повторити». Можливо, вийде відповідніше, краще. Та, в кожному разі, багато хто вчиться, особливо коли ми танцюємо Gordro – танці по колу. Коли ми тільки починали танцювати ці танці, з другої групи, більшість людей не вміла рухатися з мелодією. Але зараз вже більшість знає, як виконувати Gordro. Чому? Тому що ми танцювали багато разів, скрізь. І це дуже добре. Бо це також частина практики. Багато хто думає: «Це ж просто танці, це не практика». Насправді це практика. Тому що ми практикуємо Дзоґчен.

Якщо ми, наприклад, слідуємо ученню Сутри, то беремо на себе обітниці, дотримуємося правил, ми мусимо поводитись досконало. І тоді, можливо, якщо ми танцюватимемо, це вважатиметься чимось неправильним. Але принцип учення Дзоґчен – у нас є тіло, мова і розум, тож нам варто об’єднати ці три аспекти з суттю учення. Якщо ми завжди перебуваємо у Ґуру–йозі, в стані споглядання, це добре, у нас не виникає жодних проблем. Та коли ми не знаємо, як усе об’єднати, то найважливіше і найлегше – об’єднати інтелектуальні концепції. Й ними варто керувати з допомогою нашої присутності. Тому в ученні Дзоґчен мовиться – що найважливіше після Ґуру–йоґи – це перебування в присутності. На рівні тіла ми танцюємо, на рівні голосу ми співаємо, й розум також бере в цьому участь. Це практика. І також це найкраще розслаблення. Бо інакше ми увесь час судимо, думаємо про нашу роботу, проблеми тощо. Ці думки виникають безперервно. Та в мить танцю ми припиняємо думати, що ми повинні зробити, які у нас проблеми. Тому це дуже добре для розслаблення.

Дуже важливо, аби ви знали, що танець – це частина практики, а не просто світська дія. Тоді танець стає чимось важливим. Коли ми знаємо рухи, взаємодіємо з мелодією, піснею, розуміємо значення, то це подвійна користь. І навіть коли ми не знаємо сенсу слів, ми слідуємо за мелодією. Іноді, навіть не знаючи слів, ви проспівуєте раз, двічі, тричі, і тоді мелодія повертається у вашу свідомість. Немає необхідності судити і думати. Це пов’язано з енергією. А енергія – це рух. І таким чином ми розпружуємося. Саме тому ми з вами завжди починаємо зі співів у стані присутності. Ось так.